1. Українська літературна мова на Буковині

визичити

Ви́зичити, визи́чувати. Позичити. Ще нім прийшло до виплачуваня паїв та чиншу, ухвалено визичити 800 К (Канюк, 1906, 37); Маруся Сімович була в мене і оповідала, що в Берліні є закордонні українки, що мають українські строї і могли б їх визичити на показ. Я на це не спускаюся, але посилаю картки, після чого можна би поорієнтуватирежисера фільму (Коб., Слова..., 291)

// порівн. пол. pożyczyć, pożyczać — 1) позичити, дати в борг, 2) позичити, взяти в борг; wypożyczyć, wypożyczać — те саме.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визичити — ви́зичити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. визичити — див. визичати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. визичити — ВИ́ЗИЧИТИ див. визича́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. визичити — ПОЗИЧА́ТИ (давати щось у борг, у тимчасове користування кому-небудь), БОРГУВА́ТИ розм., ВИЗИЧА́ТИ заст., ЗИ́ЧИТИ діал.; РОЗПОЗИЧА́ТИ, РОЗЗИЧА́ТИ (РОЗЗИ́ЧУВАТИ) рідше (багатьом). — Док.: пози́чити, поборгува́ти, ви́зичити, розпози́чити, роззи́чити. Словник синонімів української мови
  5. визичити — ВИ́ЗИЧИТИ див. визича́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. визичити — Визича́ти, -ча́ю, -єш сов. в. визичити, -чу, -чиш, гл. Одолжать, одолжить, занимать, занять, давать въ долгъ. Аф. 329. Словник української мови Грінченка