виказати

Ви́казати, вика́зувати.

1. Показати, оприлюднити, аргументувати. П. Домбровский в довгій промові обговорював давне курияльне право виборче з “вальманами“, а потім теперішне, та виказав юристи, які приносить для мужиків се нове право виборче (Б., 1907, 26, 2).

2. Виявити, довести. Більше розумна, як чувствительна, більше оглядна, як авантурнича, більше отже ясна і мирна політика у нас поки що майже цілком не має місця. Така політика значить у нас тепер підле служальство, становить політику самолюбну, зраду народну, хотяй би ся політика виказала і якнайбільший можливий загальний хосен (Б., 1895, 8, 1); Послідні дати статистичні виказують, що наудержанє 41. 133 клм. доріг громадских служив фонд 1. 589. 656 зр[иньских] (Б., 1895, 20, 1); В часі безпарляментарнім хотів сей австрийский бюрократ [барон Бінерт] пімстити ся на ческих обструкционістах іуладив формальну нагінку на них. Пішли ревізиї, переслуханя, арештованя, викрито мниму противійскову пропаганду. Чи слушні були сі обвинуваченя, викаже судова розправа (Б., 1909, 53, 1)

// пол. wykazać — 1) виявити, виказати; 2) довести.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виказати — ви́казати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виказати — див. виказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виказати — ВИ́КАЗАТИ див. вика́зувати. Словник української мови у 20 томах
  4. виказати — ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док. Словник синонімів української мови
  5. виказати — ВИ́КАЗАТИ див. вика́зувати. Словник української мови в 11 томах
  6. виказати — Ви́казати см. виказувати. Словник української мови Грінченка