виплатитися
Ви́платитися, випла́чуватися.
1. Окупитися, бути вигідним для придбання чи використання; бути прибутковим, покривати видатки. Пересилка сирих виробів і півфабрикатів зелізницею не виплачуєсь навіть в краях, де ціни за них значно більші (Б., 1899, 36, 1); Обрахуймо тепер, кілько коштує машинове сіяне і як оно виплачуєть ся (Товариш, 1908, 216); Богато людий чує до сеї ростини [шпараґів] велике упередженє. Кажуть, що коло неї дуже богато заходів, що вона вимагає дуже плодовитої землі, - тому не виплатить ся єї управа (Товариш, 1908, 259); Йому не поможе ніхто. Він надто убогий, щоби кому- небудь виплатилось подати йому помічну руку, він се знає, або щоб доля його стиснула кого- небудь за серце (Коб., Банк рустикальний, 39).
2. перен. Бути вартим витрачених зусиль і часу. Єсли Ви мені на то дасте раду, значить, як його позбутися, то я посвячу Вам одну з своїх праць, з тих, які задумую ще написати. Видите? Може, виплатиться подумати над тим... (Коб., Листи, 36, 308)
// пол. wypłacić się — бути вигідним.
Значення в інших словниках
- виплатитися — ви́платитися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- виплатитися — див. виплачуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виплатитися — ВИ́ПЛАТИТИСЯ див. випла́чуватися. Словник української мови у 20 томах
- виплатитися — ВИ́ПЛАТИТИСЯ див. випла́чуватися. Словник української мови в 11 томах
- виплатитися — Виплачуватися, -чуюся, -єшся сов. в. виплатитися, -чуся, -тишся, гл. Расплачиваться, расплатиться, погашать, погасить долгъ. Жид поналічував на людей стільки довгу, що стало вже не в моготу й виплатиться. ЗОЮР. І. 285. Словник української мови Грінченка