висновуванє

Висно́вуванє. Назва дії за знач. висновувати. В кождім набезпечнім присуді стоїть підмет до присудка в певних відносинах. Аби ті відносини ліпше зрозуміти, то треба поставити присудок на місце підмета. Отеє буде висновуване на основі лицьованя. Як оба присуди мають однакову скількість, то лицьоване зветь ся чистим (Канюк, 1911, 33)

// див. виснувати, висновувати.