вислід

Ви́слід.

1. Результат, наслідок. Оголошене висліду конкурсу в часописях і виплата премій наступить вмісяци падолисті с[его]р[оку] (Б., 1895, 24, 3); Президент Сель перебував знов у Відни і конферував з гр. Туном, але до якихось додатних вислідів не прийшло (Б., 1899, 35, 2); Про вислід сеї контролі має начальник повідомити старшину на найблизшім засіданю і повинен тоді дати старшині виказ всіх приходів і видатків після книги головної (См.-Стоцький, Порадник, 46); А що при тих умовах майже весь географічний материял мусить остати неперетравленим балястом, то й молодечий ум швидко єго позбуває ся і вислідом цілорічної праці і тяжкої науки являє ся нуля, або стан, дуже близький до нулі (Корд., 1904, 17); Збори закінчив голова, завзиваючи членів до праці наукової і до приєднуваня товариству якнайбільше членів, щоби вислід праці міг бути якнайкрасший (Б., 1907, 68, 3); Пописучеників музичної школи ім. М. Лисенка в Чернівцях. Дня 21. падолиста зійшли ся батьки і мами учеників та учениць нашої Музичної школи та немало гостий, щоб почути вислід науки в тій нашій будучій консерваторії. Попис вийшов незвичайно гарно (Б., 1907, 70, 3); Вислід заходів тих двох довірочних зборів подамо при кінци сего річного справозданя, а тут вичислимо найважнійші події з засідань виділу (Звідомл., 1914, 46).

2. Остаточне, кінцеве судження. Ті присуди, із котрих висновуємо новий присуд, звемо засновними присудами, або просто засновками (преміссами), а виснуваний присуд вислідом, або конклюзиєю (Канюк, 1911, 30).