вислід

Значення в інших словниках

1. вислід — ви́слід іменник чоловічого роду результат; дослідження Орфографічний словник української мови
2. вислід — Ви́слід. 1. Результат, наслідок. Оголошене висліду конкурсу в часописях і виплата премій наступить вмісяци падолисті с[его]р[оку] (Б., 1895, 24, 3); Президент Сель перебував знов у Відни і конферував з гр. Українська літературна мова на Буковині
3. вислід — ВИ́СЛІД, у, ч. 1. Те саме, що результа́т. Він спинився на мить, перед тим як сказати, що за щасливий вислід у такому задавненому випадку ручитися не можна, але Лизавета Миколаївна поспішно доказала замість нього сама: – Все в Божій волі... Я розумію (Б. Словник української мови у 20 томах
4. вислід — ви́слід наслідок; результат (ст): А вислід був такий, який при такім поставленні справи повинен бути (Шухевич); Завдяки знаменитій техніці обох сторін гра дійшла щасливо до перерви, без дальших труднощів, з вислідом 8:0 на нашу користь (Селепко)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. вислід — Ви́слід, -ду м. Изслѣдованіе, результата изслѣдованія. Левч. 52. Словник української мови Грінченка