1. Українська літературна мова на Буковині

виснувати

Ви́снувати, висно́вувати. Логічно вивести. Ті присуди, із котрих висновуємо новий присуд, звемо засновними присудами, або просто засновками (преміссами), а виснуваний присуд вислідом або конклюзиєю (Канюк, 1911, 30)

// пол. wysnuć, wysnuwać — 1) виснувати, витягнути (нитку), 2) логічно вивести, зробити висновок.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виснувати — ви́снувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виснувати — див. виснувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виснувати — ВИ́СНУВАТИ див. висно́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. виснувати — УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ (поєднуючи спільні характерні риси, виводити щось загальне), ТИПІЗУВА́ТИ, ОБ'ЄКТИВУВА́ТИ, ПІДСУМО́ВУВАТИ, ВИСНО́ВУВАТИ. — Док.: узага́льнити, типізува́ти, підсумува́ти, ви́снувати. Словник синонімів української мови
  5. виснувати — ВИ́СНУВАТИ див. висно́вувати. Словник української мови в 11 томах
  6. виснувати — Ви́снувати, -ную, -єш гл. 1) Израсходовать на основу (нитки). 2) Сосновать. Словник української мови Грінченка