виснувати
УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ (поєднуючи спільні характерні риси, виводити щось загальне), ТИПІЗУВА́ТИ, ОБ'ЄКТИВУВА́ТИ, ПІДСУМО́ВУВАТИ, ВИСНО́ВУВАТИ. — Док.: узага́льнити, типізува́ти, підсумува́ти, ви́снувати. "Фауст" Гете, який виник з народних сказань про вченого-чорнокнижника, узагальнює найбільші досягнення філософської думки свого часу (М. Рильський); Сила художнього таланту — в змалюванні повноцінних художніх образів, в умінні типізувати явища життя (з журналу); Підсумовуючи результати діяльності комісії за кілька літ, Тихович побачив, що комісія не змогла злокалізувати філоксеру (М. Коцюбинський); Маєш ти виснувать думку: нічого з того, що ми бачим, Не пропадає: одно з одного поновлює природа (М. Зеров).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виснувати — ви́снувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- виснувати — Ви́снувати, висно́вувати. Логічно вивести. Ті присуди, із котрих висновуємо новий присуд, звемо засновними присудами, або просто засновками (преміссами), а виснуваний присуд вислідом або конклюзиєю (Канюк, 1911, 30) // пол. Українська літературна мова на Буковині
- виснувати — див. виснувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виснувати — ВИ́СНУВАТИ див. висно́вувати. Словник української мови у 20 томах
- виснувати — ВИ́СНУВАТИ див. висно́вувати. Словник української мови в 11 томах
- виснувати — Ви́снувати, -ную, -єш гл. 1) Израсходовать на основу (нитки). 2) Сосновать. Словник української мови Грінченка