1. Українська літературна мова на Буковині

виставати

Вистава́ти. Виступити, видатися вперед. Уста були напівотворені, спідня губа трохи виставала (Галіп, 102)

// пол. wystawać — 1) видаватися наперед, 2) виступати, стриміти.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виставати — вистава́ти 1 дієслово недоконаного виду вистачати безос., рідко вистава́ти 2 дієслово недоконаного виду виступати вперед, випинатися діал. Орфографічний словник української мови
  2. виставати — I -стає, недок., вистати, -стане, док., чого і без додатка, безос., заст. Вистачати. II -стає, недок., вистати, -стане, док., діал. Виступати (у 2, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виставати — ВИСТАВА́ТИ¹, стає́, недок., ВИ́СТАТИ, стане, док., чого і без дод., безос., розм. Вистачати (у 1 знач.). Сил моїх заледве вистає, аби в собі зберегти святиню (Є. Словник української мови у 20 томах
  4. виставати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  5. виставати — ВИСТАВА́ТИ¹, стає́, недок., ВИ́СТАТИ, стане, док. чого і без додатка, безос., заст. Вистачати. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку (Номис, 1864, № 4884); Зрубаю три старі дерева, то вистане матеріалу на рік або й на два (Фр., II, 1950, 130). Словник української мови в 11 томах