виставати
ВИСТАВА́ТИ¹, стає́, недок., ВИ́СТАТИ, стане, док., чого і без дод., безос., розм.
Вистачати (у 1 знач.).
Сил моїх заледве вистає, аби в собі зберегти святиню (Є. Пашковський);
Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку (Номис);
Зрубаю три старі дерева, то вистане матеріалу на рік або й на два (І. Франко);
Ні віків, ні літ, ні миті вже не вистане – рушаю – і перебіжне обрій озираю (В. Стус).
ВИСТАВА́ТИ², стає́, недок., ВИ́СТАТИ, стане, док., діал.
Виступати (у 2, 4 знач.).
Ніч лягла на землю та й вкрилась великою, чорною плахтою, з-під котрої виставали якісь страшні, темні мари (Н. Кобринська);
Наперед виставав високо підмурований ґанок (І. Франко);
Два передні верблюди виставали високо своїми головами понад товпу (О. Назарук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виставати — вистава́ти 1 дієслово недоконаного виду вистачати безос., рідко вистава́ти 2 дієслово недоконаного виду виступати вперед, випинатися діал. Орфографічний словник української мови
- виставати — Вистава́ти. Виступити, видатися вперед. Уста були напівотворені, спідня губа трохи виставала (Галіп, 102) // пол. wystawać — 1) видаватися наперед, 2) виступати, стриміти. Українська літературна мова на Буковині
- виставати — I -стає, недок., вистати, -стане, док., чого і без додатка, безос., заст. Вистачати. II -стає, недок., вистати, -стане, док., діал. Виступати (у 2, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- виставати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- виставати — ВИСТАВА́ТИ¹, стає́, недок., ВИ́СТАТИ, стане, док. чого і без додатка, безос., заст. Вистачати. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку (Номис, 1864, № 4884); Зрубаю три старі дерева, то вистане матеріалу на рік або й на два (Фр., II, 1950, 130). Словник української мови в 11 томах