1. Українська літературна мова на Буковині

виточити

Ви́точити. Піддати судовому розглядові. Суд французкий виточив в сій справі процес, в котрім засуджено властителя арени на грошеву кару одного франка (45 кр. а. в.), а їздців увільнено (Б., 1895, 17, 4)

// пол. wytoczyć — 1) висунути, 2) порушити судову справу, wytoczyć pretensje — висловити претензії, wytoczyć proces — порушити справу в суді, wytoczyć powództwo — подати позов.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виточити — ви́точити 1 дієслово доконаного виду на верстаті; вистругати; вигострити; вигризти ви́точити 2 дієслово доконаного виду вицідити Орфографічний словник української мови
  2. виточити — I див. виточувати I. II див. виточувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виточити — ВИ́ТОЧИТИ¹ див. вито́чувати¹. ВИ́ТОЧИТИ² див. вито́чувати². Словник української мови у 20 томах
  4. виточити — ви́точити кров з кого—чого. Знесилити, виснажити, ослабити кого-, що-небудь. “Виточить він усю кров з рідної України, щоб запагубити її навіки, щоб дати змогу й силу полякам запанувати на Україні”,— думала Тодозя, йдучи слідком за князем до палацу (І. Фразеологічний словник української мови
  5. виточити — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
  6. виточити — Ви́точити, -точу, -точиш, -точать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. виточити — ВИ́ТОЧИТИ¹ див. вито́чувати¹. ВИ́ТОЧИТИ² див. вито́чувати². Словник української мови в 11 томах
  8. виточити — Ви́точити см. виточувати. Словник української мови Грінченка