властитель

Власти́тель. Власник. Не знаю, чи вони [книжки] у вас заборонені, але знаю, що у нас їх властителі не бувають преміовані (Галіп, 19); При нових виборах до виділу ввійшли яко: сеніор др. Шараневич, заступники єго проф. Поляньский і радник суду Голиньский, а яко члени совіта кандидат нотаріяльний Ром. Бачиньский, радник судовий Теоф. Бережницкий, властитель реальности Волиньский (Б., 1895, 20, 4); Перед вигоном товару з полонини мусить дотичний ветеринар для досьлідженя стану здоровля худоби удатись на полонину, що сполучено з великими коштами властителів товару (Б., 1899, 35, 1); Одного разу йшло нам фінансово круто; а що найгірше — властитель дому підвищив чинш за кімнати (Коб., Valse melancolique, 92); За багнистою левадою, на тлі, де здіймалися легкі прозорі імли й неначе на границі другого села, лежав сам для себе “сусідній” ліс. Чужий, невеликий і лиш рідко побережниками звідуваний. Неначе добро без властителя, де кожний міг ограбувати дерево (Коб., Земля, 289)

// пол. właściciel — власник.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. властитель — Власти́тель: — власник [51;53] Словник з творів Івана Франка
  2. властитель — власти́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. властитель — -я, ч., заст. Власник (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. властитель — Власник, (вона) власниця, господар, (вона) господиня, господинька, господинечка, госпося, (син) господаренко, (дочка) господарівна, (внук) господарик, господаричок, господаринька Словник чужослів Павло Штепа
  5. властитель — ВЛАСТИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Власник (у 1 знач.). Він, бідний сирота, козарлюга запеклий, там, між панством тим пишним, .. і всі йому вклоняються, всі вітають його, бо він сам і єсть властитель тієї пишноти (М. Словник української мови у 20 томах
  6. властитель — власти́тель власник (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. властитель — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Словник синонімів української мови
  8. властитель — Власти́тель, -ля, -леві, -лем, -лю! -телі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. властитель — ВЛАСТИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Власник (у 1 знач.). Народний дім привик помалу до свого нового властителя (Мак., Вибр., 1954, 152). Словник української мови в 11 томах