внішний

Вні́шний. Зовнішній. Будущий дієписець нашого культурного житя на Руси-України спинить ся, певно, на не одній неприродній появі, котрої не буде в силі виправдати прямим висновком з давних обставин питомих, наших внутрішних, ані вислідом самої еволюциї культурних змагань наших, лише хиба зможе їх виснувати з чисто внішних впливів та вряди-годи пояснить їх хиба неблагородними прикметами одиниць з нідра нашого загалу (Б., 1899, 18, 1)

// рос. внешний — зовнішній.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me