1. Українська літературна мова на Буковині

волосок

Волосо́к. У сполуч. на волосок — достоту, до найменшого, достеменно. Але ти їх не порозумів. Твої гадки — серце, їх гадки — голова. Вони думають по закону і докажуть тобі на волосок, що ти не мав права рубати тої смереки, хоч ліс такий великий {Коб., Природа, 15);

● Ні на волосок — анітрохи. За те просидів [Григорій] у криміналі довгий час, однак, коли вийшов на волю, не став ні на волосок ліпший (Коб., Земля, 297)

// див. волос.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волосок — волосо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. волосок — [волосок] -ска, м. (на) -лоуску, мн. -ски, -лоуск'іў Орфоепічний словник української мови
  3. волосок — -ска, ч. 1》 Зменш. до волос 1). 2》 Ниткоподібний відросток з клітин покриву (стебла, гілок, листя і т. ін.) рослини; ворсинка. 3》 Тонка металева пружинка, що рухає механізм годинника тощо. 4》 Тонкий металевий дротик в електричній лампі, який унаслідок розжарення струмом дає світло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. волосок — ВОЛОСО́К, ска́, ч. 1. Зменш. до во́лос 1. Необстрижені волоски на висках [у Балабухи] закручувались кучерями, неначе гарний смушок (І. Нечуй-Левицький); Рисак дуже сподобався міс Лейстон – це чорний метис без єдиного білого волоска (М. Словник української мови у 20 томах
  5. волосок — ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. (Воронін:) Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О. Фразеологічний словник української мови
  6. волосок — ВОЛОСО́К (на поверхні організмів — рослин, тварин, людей), ВОРСИ́НА, ВОРСИ́НКА. Кореневі волоски на поверхні потовщеної частини кореня. ВОЛОСО́К, ВО́ЛОС, ПРУЖИ́НКА (в годиннику); ДРО́ТИК (в електролампі). Розжарений волосок лампи дає дуже яскраве, сліпуче світло (з підручника). Словник синонімів української мови
  7. волосок — ВОЛОСО́К, ска, ч. 1. Зменш. до во́лос 1. Необстрижені волоски на висках [у Балабухи] закручувались кучерями, неначе гарний смушок (Н.-Лев., III, 1956, 15); *У порівн. Чоловічок.. співав тоненько, як у волосок (Вовчок, VI, 1956, 223). ◊ Ви́сіти (бу́ти і... Словник української мови в 11 томах