вопіючий

Вопію́чий. Нечуваний, вкрай обурливий. Панове з більшости відчувають тоді, що настав день обрахунку, всі надужитя на політичнім і національнім поли виходять на верх, право білыиости, на яке вони завсігди покликують ся, показує ся вопіючим безправством. їх вічні фрази о мирі стають ся пустою бляхою, а правдивий образ розкриваєсь перед соймом (Б., 1895, 5, 2)

// рос. вопиющее бесправие — нечуване, вкрай обурливе безправство.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me