воркати
Во́ркати. Буркати, бурчати. - Людина, адже не собака! — воркнув він і пустив ся далі (Галіп, 32)
// бук. діал. воркати, відворкувати — буркати, бурчати.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me