відпорний
Відпо́рний. Стійкий. Сей крілик невибагливий і дуже відпорний проти всяких хвороб, студений й спеки (Товариш, 1908, 116); Прерізні лісні кущі малини, яловець і інші сильні та відпорні рослини й цвіти, що буяли колись у повній розкоші, прилягли тепер до землі й були майже з корінням повитягані (Коб., Битва, 57)
// пол. odporny — витривалий, стійкий.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відпорний — відпо́рний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- відпорний — Тривкий, стійкий, негнучий; (- силу) незламний, непохитний. Словник синонімів Караванського
- відпорний — -а, -е, рідко. Здатний чинити опір, дати відсіч. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпорний — ВІДПО́РНИЙ, а, е, рідко. Здатний чинити опір, дати відсіч. Чому я плачу? Що на таке життя родилася? Адже і в мені повинна бути якась відпорна сила, а чому я піддаюся? (О. Кобилянська); – Чим заручитесь ви перед Богом, що недосвідчені й гарячі голови спудеїв ваших відпорні будуть... (Р. Іваничук). Словник української мови у 20 томах
- відпорний — ВІДПО́РНИЙ, а, е, рідко. Здатний чинити опір, дати відсіч. Чому я плачу? Що на таке життя родилася? Адже і в мені повинна бути якась відпорна сила, а чому я піддаюся? (Коб., 1, 1956, 194); Де говорять горна — там вона відпорна — вільної Країни Рад сила непоборна! (Тич., І, 1946, 228). Словник української мови в 11 томах