відпоручник
Відпо́ручник. Представник, уповноважений. Дуже добре запросити на той день якого відпоручника “Рускої Бесіди” або „Селяньскої Каси" (Канюк, 1906, 20); Конечне є, аби всі каси райфайзенскі поприсилали своїх відпоручників. Можна вислати і кілька відпоручників, але голосувати буде лиш один (Б., 1907, 65, 3); По виборі і уконституованю виділу наступили вільні внесеня. О. Драчиньский вносить, щоби виділ вислав відпоручників до Високопреосьвященного митрополита, які би передали статут товариства і просили о архиєрейске благословеньство (Звідомл., 1914, 11); На будуче висилає до краєвої шкільної ради по одному заступникови духовного стану руска і румуньска консистория. Так само висилає кожда консистория самостійно по одному відпоручникови до повітової шкільної ради (Звідомл., 1914, 67).
Значення в інших словниках
- відпоручник — Відпору́чник: — делегат, уповноважений [VI] — делегат [XIII] — делегований [53] — представник [46-1;46-2] — представник, делегат [18;51;III,IV] — уповноважений, представник [3;2] Відпору́чники: — представники [6] — уповноважені, посланці [16] Словник з творів Івана Франка
- відпоручник — відпору́чник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- відпоручник — -а, ч., зах. Уповноважений, представник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпоручник — ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., зах. Уповноважений. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (І. Франко); Комендант польських військових сил у Львові сотник Мончинський вислав своїх відпоручників до польського уряду у Варшаві (Р. Іваничук). Словник української мови у 20 томах
- відпоручник — УПОВНОВА́ЖЕНИЙ (ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ) ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИК діал. Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М. Словник синонімів української мови
- відпоручник — ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., діал. Уповноважений. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 42). Словник української мови в 11 томах