відпоручник

Відпору́чник:

— делегат, уповноважений [VI]

— делегат [XIII]

— делегований [53]

— представник [46-1;46-2]

— представник, делегат [18;51;III,IV]

— уповноважений, представник [3;2]

Відпору́чники:

— представники [6]

— уповноважені, посланці [16]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпоручник — Відпо́ручник. Представник, уповноважений. Дуже добре запросити на той день якого відпоручника “Рускої Бесіди” або „Селяньскої Каси" (Канюк, 1906, 20); Конечне є, аби всі каси райфайзенскі поприсилали своїх відпоручників. Українська літературна мова на Буковині
  2. відпоручник — відпору́чник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  3. відпоручник — -а, ч., зах. Уповноважений, представник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відпоручник — ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., зах. Уповноважений. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (І. Франко); Комендант польських військових сил у Львові сотник Мончинський вислав своїх відпоручників до польського уряду у Варшаві (Р. Іваничук). Словник української мови у 20 томах
  5. відпоручник — ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., діал. Уповноважений. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 42). Словник української мови в 11 томах
  6. відпоручник — УПОВНОВА́ЖЕНИЙ (ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ) ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИК діал. Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М. Словник синонімів української мови