відродний

Відро́дний. Відступник, той, що відродився, відрікся від свого народу. Боронить Росиї відродний Русин, десператска, льокайска душа, котра не може поняти, що можна бути паном на своїй землі, не служачи ані інтересам відбудованя Польщі, ані Московщині (Б., 1895, 14, 2); Боронить Росиї відродний Чех, забувши, що сотки тисяч Чехів, виеміхрувавших на Волинь, там раз назавсігди пропали для народу ческого (Б., 1895, 14, 2)

// порівн. пол. odrodzić się — 1) відродитися, воскреснути, 2) виродитися, не мати властивостей батьків, відокремитися від роду, odrodek — виродок.