в_розтіч

В ро́зтіч [врозтіч], присл. У різні боки, врізнобіч. Сил у нас, Богу дякувати, доволі, але ті сили ідуть врозтіч; треба лиш всі сили сполучити до одної ціли, треба роботі надати якийсь, один напрям (Б., 1895, 19, 2)

// див. розтіч.