1. Українська літературна мова на Буковині

бічний

Бічни́й. Сторонній. Вони обоє знали ся всего два місяці і були лишень два рази вкупі[...] Не було ту коли розбалакати ся про бічних людий (Галіп, 8).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бічний — (який збоку) боковий; (з напрямком) лівобічний, лівосторонній, правобічний, правосторонній. Словник синонімів Полюги
  2. бічний — бічни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. бічний — -а, -е. Те саме, що боковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бічний — БІЧНИ́Й, а́, е́. Те саме, що бокови́й. Тільки задня стіна мурована, а дві бічні заміняються завісами, що можуть розсуватися (Леся Українка); Неофіційна публіка .. нескінченним потоком лилася в тісні бічні двері (М. Словник української мови у 20 томах
  5. бічний — БІЧНИ́Й (який міститься збоку або спрямований убік); БОКОВИ́Й. Павло Михайлович дістав з бічної кишені піджака кілька сторінок з учнівського зошита (Ю. Мартич); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата (М. Словник синонімів української мови
  6. бічний — Бічни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бічний — БІЧНИ́Й, а́, е́. Те саме, що бокови́й. Тільки задня стіна мурована, а дві бічні заміняються завісами, що можуть розсуватися (Л. Укр., III, 1952, 270); Це була бічна вулиця, що йшла від левади (Коп. Словник української мови в 11 томах
  8. бічний — Бічний, -а, -е Боковой. Желех. Словник української мови Грінченка