1. Словник української мови в 11 томах

бічний

БІЧНИ́Й, а́, е́. Те саме, що бокови́й.

Тільки задня стіна мурована, а дві бічні заміняються завісами, що можуть розсуватися (Л. Укр., III, 1952, 270);

Це була бічна вулиця, що йшла від левади (Коп., Лейтенанти, 1947, 121);

Пірамідою називається многогранник, в якого одна грань, що називається основою, є який-небудь многокутник, а всі інші грані, що називаються бічними, — трикутники, які мають спільну вершину (Геом., II, 1954, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бічний — (який збоку) боковий; (з напрямком) лівобічний, лівосторонній, правобічний, правосторонній. Словник синонімів Полюги
  2. бічний — бічни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. бічний — Бічни́й. Сторонній. Вони обоє знали ся всего два місяці і були лишень два рази вкупі[...] Не було ту коли розбалакати ся про бічних людий (Галіп, 8). Українська літературна мова на Буковині
  4. бічний — -а, -е. Те саме, що боковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бічний — БІЧНИ́Й, а́, е́. Те саме, що бокови́й. Тільки задня стіна мурована, а дві бічні заміняються завісами, що можуть розсуватися (Леся Українка); Неофіційна публіка .. нескінченним потоком лилася в тісні бічні двері (М. Словник української мови у 20 томах
  6. бічний — БІЧНИ́Й (який міститься збоку або спрямований убік); БОКОВИ́Й. Павло Михайлович дістав з бічної кишені піджака кілька сторінок з учнівського зошита (Ю. Мартич); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата (М. Словник синонімів української мови
  7. бічний — Бічни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бічний — Бічний, -а, -е Боковой. Желех. Словник української мови Грінченка