1. Українська літературна мова на Буковині

годен

Го́ден. Який може, має сили і здатність виконувати, робити що-небудь. Пан Волян, як звістно, засідає разом з послами Волохами в клюбі Гогенварта, отже належить до коаліцій й підпирає голосованєм (бо більше не годен, “сарака ”) теперішне правительство (Б., 1895, 12, 4); До стоваришеня приймати лиш самих чесних і тверезих господарів і ґаздинь, бо що один п'яниця пошкодить, того десять тверезих потім залагодити не годні (Канюк, 1906, 10); Хто не годен платити цілої місячної квоти, хай докаже свою бідноту сьвідоцтвом (Б., 1907, 88, 3); Коли описую в “Землі ” братовбивство, що як той грім спало на нещасних родичів і зревольтувало село, що донині ніхто докладно розв'язати не годен, виходить — воно “неправда ”, бо занадто вже несподівано наспіло! А, власне, та страшна несподіванка становить трагедію, та несподіванка потягнула за собою кривавий біль і безіменне горе (Коб., Слово..., 283).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годен — го́ден вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. годен — див. годний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. годен — ГО́ДЕН див. го́дний. Словник української мови у 20 томах
  4. годен — годен який може, має сили і здатність зробити щось (ст) ◊ не го́ден руко́ю ру́шити → рука Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. годен — Хто годен косою косити, той годен у танці дівкою носити. Хто працює, може і забавитися, повеселитися. Косити косою, це тяжка фізична праця. Хто годен, той не голоден. Здоровий роботящий чоловік заробить на життя. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. годен — не го́ден у слід ступи́ти чий. У порівнянні з ким-небудь набагато гірший. Я все зроблю, щоб довести, що він не годен у його слід ступити (З газети). Фразеологічний словник української мови
  7. годен — ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Словник синонімів української мови
  8. годен — Го́ден, го́дна, го́дне = го́дний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. годен — ГО́ДЕН див. го́дний. Словник української мови в 11 томах
  10. годен — Годен, -дна, -дне Краткое окончаніе отъ годний. 1) = годний. годен у бога. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450. 2) не годен. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188. Словник української мови Грінченка