1. Словник синонімів української мови

годен

ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Гірник); — Виліпіть нашу Мілю такою, щоб всі на неї задивлялися, — вимагали колгоспниці. — Вона того достойна (О. Гончар); Гідна країна, здавен ушанована захватом щирим, Варта уваги мандрівників, подиву та милування (М. Зеров); Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); — Сліз твоїх вона не годна (Марко Вовчок); — Треба вибрати собі жінку з роду, вартного князів Вишневецьких (І. Нечуй-Левицький).

ЗДА́ТНИЙ (ЗДА́ТЕН) (який може, уміє робити, виконувати що-небудь), СПРОМО́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) перев. з не, розм., СУДНИ́Й діал., ЗДА́ЛИЙ діал. Це буває: чоловік здатний на героїчний вчинок у бою, а складного завдання сам розв'язати не може (Ю. Смолич); Мені здається, що він спроможний і чуже горе відчути (Ірина Вільде); Спустив (Славко) голову вдолину і роздумував, який він ні до чого не придатний на світі (Лесь Мартович); — Чи зугарна ж ти робити яку роботу: золотом шити, шовком ткати, перлами вишивати? (І. Нечуй-Левицький); Річенко увесь піднявся; огнем горіло його обличчя, і на все був він тепер спосібний (Г. Хоткевич); Йти Юра не годний — він ледве переступає і припадає, навіть і сам не знає, на котру з ніг (Ю. Смолич); (Селянин:) Чи ви судні хоч борозну рівно прогнати, або снопка на воза скласти? (Леся Українка). — Пор. 1. схи́льний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годен — го́ден вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. годен — Го́ден. Який може, має сили і здатність виконувати, робити що-небудь. Пан Волян, як звістно, засідає разом з послами Волохами в клюбі Гогенварта, отже належить до коаліцій й підпирає голосованєм (бо більше не годен, “сарака ”) теперішне правительство (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. годен — див. годний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. годен — ГО́ДЕН див. го́дний. Словник української мови у 20 томах
  5. годен — годен який може, має сили і здатність зробити щось (ст) ◊ не го́ден руко́ю ру́шити → рука Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. годен — Хто годен косою косити, той годен у танці дівкою носити. Хто працює, може і забавитися, повеселитися. Косити косою, це тяжка фізична праця. Хто годен, той не голоден. Здоровий роботящий чоловік заробить на життя. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. годен — не го́ден у слід ступи́ти чий. У порівнянні з ким-небудь набагато гірший. Я все зроблю, щоб довести, що він не годен у його слід ступити (З газети). Фразеологічний словник української мови
  8. годен — Го́ден, го́дна, го́дне = го́дний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. годен — ГО́ДЕН див. го́дний. Словник української мови в 11 томах
  10. годен — Годен, -дна, -дне Краткое окончаніе отъ годний. 1) = годний. годен у бога. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450. 2) не годен. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188. Словник української мови Грінченка