1. Українська літературна мова на Буковині

горожанин

Горожа́нин. Громадянин. Доказ се, що люди, котрі надають собі право говорити в імени 80-міліонного народу в Росиї, настілько недозрілі, що не можуть австрийскому горожанинові признати права обставати за всіх австрийских горожан взагалі, а за тих, що дали єму мандат, специяльно (Б., 1895, 12, 2); Українці так само добрі і все вірні горожани росийскі, як і Росияни, хоч росийске правительство обходить ся з ними по- мачошиному (Б., 1895, 13, 1)

// порівн. рос. гражданин — громадянин і пол. obywatel — громадянин.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горожанин — горожа́нин іменник чоловічого роду, істота городянин; громадянин арх., рідко Орфографічний словник української мови
  2. горожанин — -а, ч., рідко. 1》 Те саме, що городянин. 2》 заст.Громадянин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горожанин — Громадянин, (вона) громадянка Словник чужослів Павло Штепа
  4. горожанин — ГОРОЖА́НИН, а, ч. 1. розм. Те саме, що городя́нин. Між горожанами можна було побачити Лейбу Оврамовича, орендаря пана Польського (Панас Мирний); – Чи давно засноване це велике місто? – запитав я одного з горожан (О. Гончар). 2. заст. Громадянин. Словник української мови у 20 томах
  5. горожанин — горожа́нин мешканець міста (ст): Чи не ліпше укарати, чим понижати і ображати горожанина, який платить податок грошем і своєю військовою службою (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. горожанин — ГОРОЖА́НИН, а, ч., рідко, 1. Те саме, що городя́нин. Між горожанами можна було побачити Лейбу Оврамовича, орендаря пана Польського (Мирний, II, 1954, 271); — Чи давно засноване це велике місто? — запитав я одного з горожан (Гончар, Таврія, 1952, 117). Словник української мови в 11 томах