1. Словник української мови в 11 томах

горожанин

ГОРОЖА́НИН, а, ч., рідко,

1. Те саме, що городя́нин.

Між горожанами можна було побачити Лейбу Оврамовича, орендаря пана Польського (Мирний, II, 1954, 271);

— Чи давно засноване це велике місто? — запитав я одного з горожан (Гончар, Таврія, 1952, 117).

2. заст. Громадянин.

— Ми віримо, що ви приїхали з власної ініціативи і цим показали себе чесним і вірнопідданим горожанином своєї батьківщини (Кол., Терен… 1959, 270).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горожанин — горожа́нин іменник чоловічого роду, істота городянин; громадянин арх., рідко Орфографічний словник української мови
  2. горожанин — Горожа́нин. Громадянин. Доказ се, що люди, котрі надають собі право говорити в імени 80-міліонного народу в Росиї, настілько недозрілі, що не можуть австрийскому горожанинові признати права обставати за всіх австрийских горожан взагалі, а за тих... Українська літературна мова на Буковині
  3. горожанин — -а, ч., рідко. 1》 Те саме, що городянин. 2》 заст.Громадянин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горожанин — Громадянин, (вона) громадянка Словник чужослів Павло Штепа
  5. горожанин — ГОРОЖА́НИН, а, ч. 1. розм. Те саме, що городя́нин. Між горожанами можна було побачити Лейбу Оврамовича, орендаря пана Польського (Панас Мирний); – Чи давно засноване це велике місто? – запитав я одного з горожан (О. Гончар). 2. заст. Громадянин. Словник української мови у 20 томах
  6. горожанин — горожа́нин мешканець міста (ст): Чи не ліпше укарати, чим понижати і ображати горожанина, який платить податок грошем і своєю військовою службою (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт