громадити

Грома́дити. Збирати, добирати, накопичувати, комплектувати в одному місці. По столицях (приміром у Відні і в Будапешті) істнують великі центральні складниці книжок, які гуртують систематично усі виданя, що появили ся в границях даної держави або відносять ся до неї; краєві бібліотеки громадять знов краєві видавництва (Кузеля, 1910, 4)

// див. іще гуртувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

громадити — грома́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
громадити — Згрібати, згромаджувати. купчити, скупчувати, стягати, складати; (факти) збирати, нагромаджувати, копичити; пор. ГРЕБТИ. Словник синонімів Караванського
громадити — -джу, -диш, недок. 1》 перех. і без додатка. Згрібати, складати що-небудь в одне місце. 2》 неперех., розм. Гребтися. 3》 перех. і без додатка, діал. Збирати, стягати, нагромаджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
громадити — див. гребти Словник синонімів Вусика
громадити — ЗГРІБА́ТИ (гребучи, збирати докупи, в одне місце), ГРЕБТИ́, ГОРНУ́ТИ, ЗГОРТА́ТИ, ГРОМА́ДИТИ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ЗВОЛІКА́ТИ, ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ рідко. — Док.: згребти́, згорну́ти, згрома́дити, загребти́, зволокти́, зволочи́ти, загрома́дити. Словник синонімів української мови
громадити — Грома́дити, -ма́джу, -ма́диш, -ма́дять; -ма́дь, -ма́дьмо, -ма́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
громадити — ГРОМА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. перех. і без додатка. Згрібати, складати що-небудь в одне місце. [Марися:] Я проста дівчина, мужичка, нічого не вмію; я умію жать у полі, громадить, мазать, корів доїть, свиней годувать… (К. Словник української мови в 11 томах
громадити — Громадити, -джу, -диш гл. Сгребать (о сѣнѣ, скошенномъ хлѣбѣ, горящихъ угольяхъ). Пійшли сіна громадити. Рудч. Ск. I. 80. Кочергою жар громадила. О курахъ: гресть лапами. На улиці півничок громаде. Мет. 122. Словник української мови Грінченка