доматор

Дома́то́р. Господар дому. Кольо сидів коло своєї нареченої, що звала ся Аґлая. Мені призначено місце між моєю будущою нареченою, Авророю, а доматоркою. Доматор, що власне прибув з польованя, сидів коло своєї подружної половини, а наймолодша донька, Аристея, заняла крісло коло свого батька (І. Синюк, Б., 1907, 2, 2); Матвійчук балакав там дуже ревно з доматором, котрий і сегодня навідав ся до своїх родимих (Галіп, 53); Розмовники змовкли. Білецкий, бачучи, що доматор не бажає з ним дальше розмовляти, невесело попрощав ся (Галіп, 10)

// пол. domator — господар дому.