1. Українська літературна мова на Буковині

доконати

Докона́ти. Виконати, зробити, довершити. На сих двох засіданях виділ доконав слідуюче: вніс просьбу до Консисториї, щоб вона з рускими парохіяльними урядами переписувала ся в рускій мові (Звідомл., 1914, 14); Чого не доконав батько в вихованню на дітях своєю повагою, строгістю, фанатичною консеквенцією — те довершила вона [мати] своїм супокійним розумом, лагідним наказом, погладженнєм, повним любови, рукою по голові — і все сповнялося (Коб., Автобіографія, 46)

// пол. dokonać — довершити, зробити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доконати — докона́ти 1 дієслово доконаного виду замучити; знищити розм. докона́ти 2 дієслово доконаного виду зробити, здійснити що-небудь розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. доконати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Довести кого-небудь до важкого фізичного або морального стану; замучити. || Погубити, знищити кого-небудь. 2》 рідко. Зробити, здійснити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доконати — ДОКОНА́ТИ див. доко́нувати. Словник української мови у 20 томах
  4. доконати — докона́ти здійснити (ср, ст): Доконати вбивство (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. доконати — ЗАМУ́ЧИТИ (катуванням, тортурами довести кого-небудь до смерті, загибелі), ЗАКАТУВА́ТИ, СКАТУВА́ТИ, ЗАМОРДУВА́ТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ рідше, ДОКОНА́ТИ розм.; ЗАМОРИ́ТИ (голодом, роботою). — Недок.: заму́чувати, закато́вувати, замордо́вувати, замо́рювати. Словник синонімів української мови
  6. доконати — Докона́ти, -на́ю, -на́єш кого, чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. доконати — ДОКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Довести кого-небудь до важкого фізичного або морального стану; замучити. А Марина сидить собі, Уже й не говорить І не плаче… отак її Доконав, небогу, Той правитель (Шевч., І, 1951, 249); До броні!... Словник української мови в 11 томах
  8. доконати — Доконати, -ваю, -єш гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. Сніп. 45. 2) — свого. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Словник української мови Грінченка