домена

Доме́на, частіше мн. — домени.

1. Державні або королівські земельні володіння (маєтки). Управитель домен Антін Страньский іменований управителем лісів при дирекциї прав[ославного] фонду релігійного в Чернівцях (Б., 1895, 13, 3); Дальше жадає бесідник реформи краєвих фінансів, зміни податкової ситеми, децентралізациї адміністрації, зелізниць, домен і лісів і т. и. (Б., 1907, 68, 1); Ц[ісарско]-к[оролівский] радник домен Еміль Баєр заступає господарску науку, справи торговельні і митові, господарскі вистави, плекане і продукцию ростин, гноярство і господарскі тварини (Товариш, 1908, 204).

2. Власність, володіння, вотчина. Але настав крутий поворот в українофільськім курсі Відня. Галичину проголосили доменою проектованої Речі Посполитої Польської, а про Буковину говорилося, що вона відійде до угорської корони (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 179)

// пол. domeny, мн. -державні або королівські земельні маєтки.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домена — Доме́на, доме́н: До́мена: — визначальна риса, основна властивість (стіснює його домену — обмежує його властивість) [32] — галузь [XVI] Правда, все те тепер є доменою властивої психології, а для естетики лишилася тільки та спеціальна частина... Словник з творів Івана Франка