1. Українська літературна мова на Буковині

друкувати

Друкува́ти. Пліткувати. Роблю Вас лише на те уважним, аби Ви з нею дуже одверто не говорили, бо вона дуже друкує, так як і її найстарша сестра і брат, і відтак розповідає несотворенні речі (Коб., Листи, 54, 354)

// порівн. нім. drücken -тиснути, класти печатку на документ, укр. друкувати, стукати (клацати) на друкарській машинці і нім. klatschen І — плескати, клацати, стукати (про дощ), klatschen II — пліткувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. друкувати — друкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. друкувати — Видавати, випускати у світ, публікувати, оприлюднювати; (на машинці) писати. Словник синонімів Караванського
  3. друкувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Відтворювати тексти, цифри, малюнки і т. ін. друкарським способом. || Випускати в світ; видавати. 2》 Уміщувати в пресі; публікувати. || Уміщувати на своїх сторінках (про газети, журнали і т. ін.). 3》 Відтворювати текст друкарською машинкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. друкувати — ДРУКУВА́ТИ (на друкарській машинці), СТУ́КАТИ розм., НАСТУ́КУВАТИ розм. — Док.: надрукува́ти, ви́друкувати, насту́кати. Вдень вона друкує у конторі зведення про нафтовий видобуток (О. Донченко); Їй літери тремтіли в очах і в голові. О радість юна, де ти?. Словник синонімів української мови
  5. друкувати — Друкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. друкувати — ДРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Відтворювати тексти, цифри, малюнки і т. ін. друкарським способом. Чи не можна б друкувати 4-ту книжку на такому грубому папері, як дві попередніх? (Коцюб., III, 1956. 259); — Чудак —чоловік!... Словник української мови в 11 томах
  7. друкувати — Друкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Печатать. Словник української мови Грінченка