1. Українська літературна мова на Буковині

жона

Жона́. Дружина. Вона (пані Матушиньска) цілком по-фільософски відкрила в сім одинокім явищу систему, спосіб мисленя протопопи, єго погляд на неї, єго жону, і була з сего задоволена (Галіп, 77)

// порівн. пол. żona — дружина, рос. жена — дружина.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жона — жона́ іменник жіночого роду, істота жінка * Але: дві, три, чотири жони́ поет.; розм. Орфографічний словник української мови
  2. жона — див. дружина Словник синонімів Вусика
  3. жона — див. ЖІНКА. Словник синонімів Караванського
  4. жона — -и, ж. 1》 нар.-поет. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. 2》 розм., рідко. Те саме, що жінка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жона — Жінка, жіночка, жінонька, дружина, дружинка, дружиночка, дружинонька, подруга, подружка, подруженька, див. супруга Словник чужослів Павло Штепа
  6. жона — жона́ дружина (ст) ♦ до́бра жона́ від Бога су́джена добра дружина – ласка Божа (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. жона — ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм. Словник синонімів української мови
  8. жона — Жона́, -ни́, жо́но! жо́ни, жон Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. жона — ЖОНА́, и́, ж. 1. нар.-поет. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. [Калеб:] Так, брате Джошуе, хай прийде Дженні і скаже нам, чи обіцяв їй Річард її узяти за жону (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. жона — Жона, -ни ж. 1) Женщина. 2) Жена. Чужі жони хорошії як макув цвіт. Чуб. V. 215. Ти не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70. 3) Названіе хороводной весенней игры. Грин. ІІІ. 104. ум. жонухна. Ой жоно ж моя, жонухно, ревнивее серце моє. Грин. ІІІ. 105. Словник української мови Грінченка