забір
Забі́р. Загарбання, окупація. Жерело сеї хороби спочиває безперечно в сій історичними фактами справдженій природній захланности і аґресивности московского народу, що з цілою силою пре росийску державу до безнастанних нових заборів (Б., 1895, 31, 1)
// пол. zabór — загарбання, окупація.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забір — Забір: — окупація; завойована, загарбана силою країна або територія [44-1] Словник з творів Івана Франка
- забір — забі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- забір — -бору, ч. Дія за знач. забирати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- забір — Забі́р, -бо́ру, -бо́рові; -бо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- забір — ЗАБІ́Р, бо́ру, ч. Дія за знач. забира́ти 1, 2. Для забору води з Каховського водоймища збудовано.. споруду, здатну пропустити за секунду 320 кубічних метрів води (Колг. Укр., 10, 1957, 34). Словник української мови в 11 томах
- забір — Забір, -бо́ру м. 1) Заборъ, забираніе. У забір іти. Идти изъ дому на заработки для отработка неуплаченныхъ податей или забранныхъ впередъ денегъ. Вас. 208. Є такі вбогі, що не спроможуться казенні віддати. Оттож такі йдуть у забор. Словник української мови Грінченка