1. Словник української мови Грінченка

забір

Забір, -бо́ру

м.

1) Заборъ, забираніе. У забір іти. Идти изъ дому на заработки для отработка неуплаченныхъ податей или забранныхъ впередъ денегъ. Вас. 208. Є такі вбогі, що не спроможуться казенні віддати. Оттож такі йдуть у забор. Голова, бачите, поєднається з яким небудь паном, котрому треба косарів або женців, записує тих, що не заплатили податей та й висилає їх з села на роботу. О. 1861. XI. 111.

2) Вышивки на концахъ пере́мітки. Kolb. І. 38. Шух. І. 132, 160.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забір — Забір: — окупація; завойована, загарбана силою країна або територія [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. забір — забі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. забір — Забі́р. Загарбання, окупація. Жерело сеї хороби спочиває безперечно в сій історичними фактами справдженій природній захланности і аґресивности московского народу, що з цілою силою пре росийску державу до безнастанних нових заборів (Б., 1895, 31, 1) // пол. zabór — загарбання, окупація. Українська літературна мова на Буковині
  4. забір — -бору, ч. Дія за знач. забирати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. забір — Забі́р, -бо́ру, -бо́рові; -бо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. забір — ЗАБІ́Р, бо́ру, ч. Дія за знач. забира́ти 1, 2. Для забору води з Каховського водоймища збудовано.. споруду, здатну пропустити за секунду 320 кубічних метрів води (Колг. Укр., 10, 1957, 34). Словник української мови в 11 томах