загрозити

Загрози́ти (кого?). Налякати (кого?), пригрозити (кому?). Проте треба довжникам завсіди пригадати речинець, а як довжник залягає із сплатою рати довше, як тиждень, то треба єго упімнути, аби заплатив до 8 днів рату; коли ж се не поможе, то треба довжника завізвати до сплати і загрозити скаргою до суду (См.-Стоцький, Порадник, 41); Коли ж загальні збори величезною більшостю — в тім числі і православних членів — відкинули бажаня кількох людий, речник їх загрозив, що витягне з того консеквенції (Сімович, 1908, 525)

// пол. zagrozić (kogo?) — 1) піддати під небезпеку, створити небезпеку (для кого?), 2) налякати (кого?), пригрозити (кому?).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загрозити — загрози́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загрозити — див. загрожувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загрозити — ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Словник синонімів української мови
  4. загрозити — ЗАГРОЗИ́ТИ див. загро́жувати. Словник української мови в 11 томах