заключенє

Заклю́ченє.

1. Закриття, завершення роботи (зборів, парламенту тощо). Дир[ектор] К. Данилюк з Вилавча ставить передовсім внесок на заключенє дебати. (Внесок прийнято) (Б., 1909, 89, 2).

2. Висновок. По довгих переговорах прийшли до того заключеня, що хліборобский стан тоді ме розцвитати та розвивати ся, як мати ме в кождій країні свій окремий краєвий уряд, що мав би дбати о піднесенє кождої галузи господарства (Товариш, 1908, 203)

// див. заключити, заключати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me