заключити

Заключи́ти, заключа́ти.

1. Зробити висновки. Реформа дотепер не наступила і о скілько можна заключати з опінії, мабуть, зовсім не наступить (Б., 1895, 20, 1).

2. Завершити, закінчити, підсумувати. По вичерпаню дневного порядку загальних зборів, які тревали від 3. до 7. пополудни, о. предсідатель заключив наради широкою промовою для участників, дякуючи їм за труд і підносячи многолітство монархови (Звідомл., 1914, 12).

3. Укласти (угоду тощо). Ухвалено підписати (заключити) дотичний договір, позаяк дирекция дібр рел[іґійного] фонду бажаня стоваришеня взгляднила (Канюк, 1906, 23)

// порівн. рос. заключить — 1) зробити висновки, 2) завершити, закінчити виступ, промову, роботу зворів тощо, 3) укласти (угоду); пол. wywnioskować — зробити висновки, zamknąć — завершити, закінчити роботу зборів тощо, zawrzeć — укласти (угоду).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заключити — заключи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови