1. Українська літературна мова на Буковині

заколотити

Заколоти́ти, перен. Потьмарити. Тої радости не змогли мені заколотити ті два голуби, котрі так гарно вміють колотити чисту воду (Б., 1895, 11, 1)

// порівн. укр. заколотити — розм. порушувати спокій, викликати занепокоєння, заколотник — розм. той, хто порушує спокій людей, баламут, підбурювач (СУМ, III, 154); пол. zakłócić, zakłócać — порушувати (порядок, спокій, тишу, сон тощо), zakłóczenie — 1) порушення (порядку), розладнання (функцій), 2) збурення (магнітне), 3) перебої, перешкоди (у постачанні).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заколотити — заколоти́ти дієслово доконаного виду розмішати що-небудь у рідині; забаламутити Орфографічний словник української мови
  2. заколотити — див. заколочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заколотити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
  4. заколотити — ЗАКОЛОТИ́ТИ див. заколо́чувати. Словник української мови в 11 томах
  5. заколотити — Заколотити см. заколочувати. Словник української мови Грінченка