1. Словник синонімів української мови

заколотити

БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док.: збаламу́тити, скаламу́тити, сколоти́ти, заколоти́ти. Чорні круки в сутанах задумали провокувати і баламутити довірливих людей (Л. Дмитерко); Каламутить він людей, підбиває на різні неподобства, щоб ось у .. нашого хазяїна.. млин забрати (А. Шиян); (Сидір:) Ви (писар) ще не знаєте Бурлаки: він нічого не подарує! Бачите, не вспів у село увійти, вже й колотить миром (І. Карпенко-Карий); — Не турбуйтеся, бариня, тепер внесуть (за оренду) до фунтика. То раніш.. Назар.. мутив усіх, а зараз, як зачув про козаків, так немов заціпило (П. Панч); (Мендгел:) Якщо ти наважишся ще раз заколочувати спокій моєї фабрики, — викину (М. Ірчан). — Пор. 1. підбу́рювати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заколотити — заколоти́ти дієслово доконаного виду розмішати що-небудь у рідині; забаламутити Орфографічний словник української мови
  2. заколотити — Заколоти́ти, перен. Потьмарити. Тої радости не змогли мені заколотити ті два голуби, котрі так гарно вміють колотити чисту воду (Б., 1895, 11, 1) // порівн. укр. заколотити — розм. порушувати спокій, викликати занепокоєння, заколотник — розм. Українська літературна мова на Буковині
  3. заколотити — див. заколочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заколотити — ЗАКОЛОТИ́ТИ див. заколо́чувати. Словник української мови в 11 томах
  5. заколотити — Заколотити см. заколочувати. Словник української мови Грінченка