заложити

Заложити.

1. Закласти, заснувати, утворити. Треба б заохотити при тім читальників, щоб заложити свою власну шкілку овочеву, відки читальники могли б діставати задаремно щепи (Б., 1895, 19, 2)

// нім. den Grundstein legen — закладати, започатковувати; legen — 1) укладати; 2) лягати; пол. założyć — 1) закласти; 2) заснувати, започаткувати; założenie — заснування, закладення.

2. Скласти.

● Заложити руки - скласти руки, нічого не робити. Задля того не сьміють вони [мужики] при розписаню виборів заложити руки, але мусять вибирати до ради громадскої своїх довіренників в такім числі, щоби вони мали там все більшість (Товариш, 1908, 301);

● Заложивши руки - склавши руки, бездіяльно. Мужики не дбають про поліпшене своєї долі, они тілько стогнуть, охають, бідкають ся та плачуть, заложивши руки. А письменні дурисьвіти вторують їм [...], падькаючи лукаво над „бідним, нещасливим, угнетеним ” людом (Б., 1895, 13, 4)

// пол. założyć ręce — скласти, схрестити руки, нічого не робити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заложити — заложи́ти дієслово доконаного виду закласти рідко Орфографічний словник української мови
  2. заложити — -ожу, -ожиш, док., перех., рідко. Те саме, що закласти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заложити — ЗАЛОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, док., перех., рідко. Те саме, що закла́сти. Онисько ходив па хаті, заложивши руки за спину, німий-мовчазний (Мирний, IV, 1955, 40); В таку негоду заложити б скотині корму та пересидіти в теплій хаті… (Горд. Словник української мови в 11 томах
  4. заложити — Заложи́ти, -ся см. закладати, -ся. Словник української мови Грінченка