заложити
ЗАЛОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, док., перех., рідко. Те саме, що закла́сти.
Онисько ходив па хаті, заложивши руки за спину, німий-мовчазний (Мирний, IV, 1955, 40);
В таку негоду заложити б скотині корму та пересидіти в теплій хаті… (Горд., І, 1959, 3);
Троянці нап’яли всі жили Та вмиг [вмить] пролом і заложили (Котл., І, 1952, 235);
Стіл заставили пляшками, чарками, тарілками, заложили всякою їжею (Гр., II, 1963, 278);
Наклав [Марко] клямку на скобель і заложив тріскою (Рибак, Дніпро.., 1953, 9);
Часом так груди заложить, що й голосу не одведу… (Стор., І, 1957, 102);
(Джонс:) Ми, пане майстре, хотіли заложити всі три гончарську спілку (Л, Укр., III, 1952, 94).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заложити — заложи́ти дієслово доконаного виду закласти рідко Орфографічний словник української мови
- заложити — Заложити. 1. Закласти, заснувати, утворити. Треба б заохотити при тім читальників, щоб заложити свою власну шкілку овочеву, відки читальники могли б діставати задаремно щепи (Б., 1895, 19, 2) // нім. Українська літературна мова на Буковині
- заложити — -ожу, -ожиш, док., перех., рідко. Те саме, що закласти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заложити — Заложи́ти, -ся см. закладати, -ся. Словник української мови Грінченка