1. Українська літературна мова на Буковині

застановити

Застановити. Зупинити, припинити, призупинити. [Двірник] має право застановити виконане якоїсь ухвали Ради громадскої, коли думає, що вона виходить поза межі, приписані правом (См.-Стоцький, Громада, 28); Ірина не переставала грати, аж доки втомлені пальчики не пригадали їй застановити гру (Галіп, 91)

// порівн. пол. zastanowić-змусити замислитися, здивувати, вразити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застановити — застановити кого (7) — здивувати, звернути чию увагу, пор. польськ. zastanowić kogo [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. застановити — застанови́ти 1 дієслово доконаного виду захарастити застанови́ти 2 дієслово доконаного виду віддати в заставу Орфографічний словник української мови
  3. застановити — I див. застановляти I. II див. застановляти II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. застановити — I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!... Словник синонімів української мови
  5. застановити — ЗАСТАНОВИ́ТИ¹ див. застановля́ти¹. ЗАСТАНОВИ́ТИ² див. застановля́ти². Словник української мови в 11 томах
  6. застановити — Застановити, -ся см. застановляти, -ся. Словник української мови Грінченка