затяжник

Затя́жник, перен. Найманець, безпринципний діяч. А відтак під проводом п. Василька понад розбурхані голоси й крики загомонів могутний гимн “Ще не вмерла”, просьпіваний україньскими послами як протест проти всіх, хто думає нас згнобити. Заметушились коаліцийні затяжники, а найгірше обурені “Kołow-ці”. Президент дзвонить і просить о тишу, але безуспішно (Б., 1907, 73, 2)

// порівн. пол. zaciężnik, іст. -найманець, найманий вояк.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me