заховатися

Захова́тися, захо́вуватися.

1. Зберегтися. На жаль, дідо Яків Кобилянський і батько його, греко-католицький парох у Микитинцях у Галичині, не подбав про те за життя, щоб диплом шляхетства заховався для одинака сина, а коли його (як не раз оповідав нам батько) упоминали й звертали увагу його на доцільність такого диплому навіть вище поставлені поляки, ба між тим і одна знана дідичка, він махав байдуже рукою, промовляючи: “Виживе й без того, в нього добра голова” (Коб., Про себе саму, 42); Ваш любий довгий лист [...], в котрім заховалися засушені цвіти і досі, я одержала і дуже Вам дякую за нього (Коб., Листи, 196, 626); Окрім хати, що стояла недалеко панського дому мали ще тут, на полях, два бурдеї. В одному мешкав усе хтось зимою й літом, у другім заховувались бджоли (Коб., Земля, 243); В народі заховалися старі перекази та історичні пісні. Учителька Ярошинська (покійна) зібрала в селі Брідок над Дністром, кілька сот пісень народних (Гáліп, Спомини, ч. 1 — 2, 171).

2. Повестися, поводитися, чинити, триматися певним чином. При самих виборах треба заховувати ся тихо, спокійно, оскілько можна, навіть ні до кого не говорити, аби не було жадної напасти, а вже ж борони Боже кричати, сварити ся, бити ся (См.-Стоцький, Громада, 41-42); Якби кінь тепер обернувся та й тріпнув її ногами? Ба! се було неможливо! І він не вдарив її. Заховувався спокійно і, ведений дрібненькою рукою, ступав слухняно (Коб., Impromtu phantasie, 34)

// пол. zachować się — 1) зберегтися, вціліти, затриматися, 2) поводитися.