1. Українська літературна мова на Буковині

збути

Збу́ти, збу́вати. Ухилитися, зробити щось про людське око, відбутися легшим, зігнорувати. Так само збуло товариство мовчки і ту обставину; що уніят др. Кордуба фіґурує як редактор православного календаря “Рускої Бесіди“ за рік 1913 (Звідомл., 1914, 35); Досить порівняти вибір (антольоґію) “Віку” творів тодішньої української “модерни”, де Лесю Українку збуто кількома віршами, не поміщено нічого з творів О. Кобилянської, Ів. Липи й ин. (Сімович, 1938, 71)

// порівн. пол. zbyć żartami -відбутися жартами.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збути — збу́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збути — див. збувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збути — збува́ти (спуска́ти) / збу́ти (спусти́ти) з рук кого, що і без додатка. Позбуватися кого-, чого-небудь або продавати щось. (Гнат:) Так от, учора їздив я в місто на ярмарок: треба було збути з рук одну шкапину (М. Фразеологічний словник української мови
  4. збути — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. збути — ЗБУ́ТИ див. збува́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. збути — Збути, -ся см. збувати, -ся. Словник української мови Грінченка