зверхний

Зве́рхний. Зовнішній. Один, добірно причепурений, тримав ся, хоч був дуже блідий, досить жваво, тимчасом коли другий і в зверхнім вигляді, і в рухах ніби давав пізнати, що в него сегодня будень. Се йшли Білецкий і Самсонюк (Галіп, 51)

// пол. zwierzchni — 1) заст. зовнішній, верхній (про одяг), 2) вищий, чільний (про владу).