здогад

Здо́гад. Гіпотеза, припущення. Часто не знаємо причини якогось явища, але що ми у своїй сьвідомости все простуємо до основности і докладносте то таки стараємо ся бодай уявити собі якусь загальну причину, щоби таким способом пояснити відповідне явище. Таке пояснене, чи то таким способом утворена думка (присуд), зветь ся здогадом (гіпотеза) (Канюк, 1911, 48).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здогад — (ймовірна думка) припущення, (наукова) гіпотеза. Словник синонімів Полюги
  2. здогад — здо́гад іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. здогад — Припущення, кн. домисел; (науковий) гіпотеза; здогадка; пор. ПІДОЗРА. Словник синонімів Караванського
  4. здогад — [здогад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  5. здогад — -у, ч. 1》 Думка, припущення, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь. 2》 розм. Те саме, що кмітливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. здогад — губи́тися (рідше плу́татися, мета́тися і т. ін.) в здо́га́дках (у до́га́дках, у здо́гадах і т. ін.). Не бути впевненим у чомусь; не знати, на якому з припущень зупинитися; сумніватися, розмірковувати і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  7. здогад — ЗДО́ГАД (думка, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь), ЗДО́ГА́ДКА, ДО́ГА́ДКА, ДО́ГАД рідко; ПРИПУ́ЩЕННЯ, ГІПО́ТЕЗА (на підставі якихось неповних даних); ДО́МИСЕЛ (наслідок розмірковування); ПІДО́ЗРА... Словник синонімів української мови
  8. здогад — Здо́гад, -ду, в -ді; здо́гади, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. здогад — ЗДО́ГАД, у, ч. 1. Думка, припущення, що грунтується на ймовірності, можливості чого-небудь. На початку нова думка виступає у формі здогаду, що висувається до певної міри інтуїтивно (Наука.., 12, 1964, 9); Напливали здогади на душу й мучили (Коб. Словник української мови в 11 томах
  10. здогад — Здогад, -ду м. Догадка. Г. Барв. 308. давати на здогад. Давать понять. Словник української мови Грінченка