злука

Злу́ка.

1. Об’єднання. Заносило ся, наприклад, на се, що “Ватра ” і “Академічне Братство ” мали злучити ся, що для розвою спільного товариства було дуже важне. Отже, не дійшло до того, пішли вхід підозріня, сплетні і личні антагонізми — і до злуки товариств не дійшло (Б., 1895, 13, 3); Вже в жовтні 1901 р. говорить ся про злуку обох товариств під умовою, що оба вони мають розв’язати ся і члени їх мають утворити нове товариство з новою назвою та новими відзнаками (Сімович, 1908, 524).

2. Поєднання, одночасне використання.

● У злуці — у поєднанні. Узлуці з иньшими формами можна сею формою [мнемонічною] і тепер користуватись (Канюк, 1911, 71).

3. Єдність. Та й у всіх иньших господарских справах спілкова злука є найважнійшим способом ратунку, щоби селянин при теперішних тяжких обставинах не лиш не згинув, але утримав ся при своїй земли та поліпшив своє господарске положене (Товариш, 1908, 228).

4. Корпорація. В інтересі наших суспільних аспіраций, що капітал і його зиск мусить бути підчинений жаданям праці, кажемо: Прочистьте дорогу для спілкової продукциї, а дозріє жниво национального добробуту і ми відберемо великим капіталістичним злукам можність діяти кривду (Товариш, 1908, 179).