1. Українська літературна мова на Буковині

злучений

Злу́чений. Дієприкм. від злучити. Із сим злучена й трета характеристична прикмета спілок, а іменно рівноправність всіх членів спілки (Товариш, 1908, 89).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злучений — злу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. злучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до злучити. 2》 у знач. прикм. Який злучився, з'єднався докупи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злучений — ЗЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до злучи́ти. І в гомоні темних дубів Вчувається грізна розмова, З погордою злучений гнів (Дн. Чайка, Тв., 1960, 345). 2. у знач. прикм. Який злучився, з’єднався докупи. Словник української мови в 11 томах